Поведінкові особливості дітей вимушених переселенців
Діти від 0 до 3 років
- плач, дратівливість;
- вередування;
- психосоматичні прояви;
- зростання опору та вимогливості в поведінці;
- прояви самостійності;
- програвання ситуації;
- зменшення або відсутність інтересу до ігор;
- скорочення тривалості ігрової діяльності або повторення однієї ігри;
- потреба в тілесному контакті;
- розлади сну, апетиту;
- надмірне чіпляння до батьків;
- поведінка, характерна для більш раннього віку;
- страх до того, що раніше не лякало;
- брак концентрації уваги;
- висока чутливість та емоційність щодо реакцій інших людей
Психологи визначають цей період най адаптивнішим. Головне для дитини — щоб поруч був дорослий, який забезпечить реалізацію первинних її потреб.
Діти від 4 до 6 років
- емоційні сплески;
- дратівливість;
- замкнутість;
- агресивність;
- порушення взаємозв'язку із соціумом (сім'я, дитячий садок, вихователь, діти);
- підвищене почуття страху;
- програвання ситуації;
- прояви жорстокості в грі;
- перестає розмовляти;
- пошук безпечного простору (залазить під ковдру, ховається у шафі, під столом тощо);
- не можна «відірвати» від матері/батька;
- прояви поведінки дітей меншого віку (смоктання пальця);
- мовчанка;
- відсутність активності чи гіперактивність;
- відмова від ігор або повернення лише однієї гри;
- страх і переживання, що щось погане трапиться знову;
- порушення сну, зокрема часті кошмари;
- брак концентрації уваги
Дитина 4—6 років потребує, щоб оточення, особливо батьки, говорили їй, яка вона. На жаль, деякі батьки через свою тривожність часто говорять, яка дитина погана, що у неї не виходить, порівнюють її з іншими, більш успішними дітьми. У дитини виникають запитання: «А яка я?», «Що про мене думають мої батьки?», «Що про мене думають мої вихователі?», «Чи люблять мене мої рідні?», «За що мене люблять?», «За що мене не люблять мої батьки?». Дитина, яка чула колись, що вона хороша, добре поводиться, хоче досягнути того, щоб батьки сказали, що вона хороша.
Діти від 7 до 12 років
- пошук у батьків відповідей на запитання: «Мамо, все буде добре?», «Коли це все закінчиться?», «А війни в нас не буде?»;
- потреба в захисті;
- різка зміна поведінки;
- очікування підтримки в дорослого;
- програвання ситуації;
- замкненість;
- усамітнення;
- підвищена тривожність,
- плаксивість, роздратованість;
- розлади сну, апетиту;
- підвищена агресивність (на людей, предмети);
- зануреність у свій світ;
- комп'ютерна залежність (агресивні ігри);
- копіювання поведінки дорослих, манери спілкування;
- загальмованість;
- поява комплексу «Я — поганий» і це я заслужив;
- загальмованість у пізнавальній сфері;
- дитина ставить батькам значну кількість запитань;
- відстороненість, уникання соціальних контактів;
- постійне повторення розмов про подію;
- неготовність чи небажання відвідувати школу;
- відчуття та демонстрація страху;
- проблеми з пам'яттю та концентрацією уваги;
- проблеми соматичного характеру (фізичні симптоми, пов'язані з емоційним стресом);
- занепокоєння долею інших постраждалих;
- самозвинувачення та відчуття провини.
Діти підліткового віку
- бурхливі реакції;
- завмирання;
- замикання в собі чи жалість до себе;
- уникнення контактів, агресія;
- групування із ровесниками, щоб не бути на самоті;
- страх залишатися самому;
- пошук винного (батьків — як ви це допустили?);
- глибоке відчуття горя;
- відчуття сорому чи провини за те, що не вдалося чи не було можливості допомогти постраждалим;
- реакція заперечення;
- агресивність;
- відхід у деструктивну поведінку (уживання алкоголю, тютюну, наркотичних речовин);
- бажання виділитися;
- бажання бути героєм (тягнуться в місця небезпеки, щоб реалізувати себе)
- провокуюча поведінка (тролінг);
- зростання проявів ризикованої чи самодеструктивної поведінки;
- відчуття безпорадності та безнадії щодо сьогодення та майбутнього.
Дуже небезпечна група, якщо дорослий не може впливати на неї. Це вік, коли відбувається розчарування в батьках. Якщо в підлітка з батьками не склалися довірливі відносини, то підлітки шукають їх за межами родини, серед однолітків або старших за віком. Які будуть наслідки, залежить від «вулиці». Якщо група за своєю поведінкою антисоціальна, то й наслідки відповідні. Якщо це волонтери, то можемо говорити про позитивний вплив і відповідну поведінку.
