КАЗКА-ГРА “СПІЛЬНА РОЗПОВІДЬ”, МЕТОД РІЧАРДА ГАРДНЕРА
Пропонуємо вашій увазі нову версію методу Р. Гарднера, в якій вельми вдало використаний принцип багатошарової метафори і вбудованого навіювання.
Гра “Спільна розповідь” прекрасно підходить для вигадування казки разом з дитиною.
Дитину просять придумати:
1) захоплюючу і обов’язково нову казку,
2) казку, в якій є початок, середина і кінець,
3) казку, яка чомусь вчить.
Потім психолог складає свою історію з тими ж дійовими особами, тим же сюжетом з маленькими “додаваннями”, які роблять казку терапевтичною.
ПРИКЛАД (Курсивом виділено частину, яка запропонована дитині психологом).
Жила сім’я, мама, тато і син Петрик. І якось вирішили вони поїхати в савану на сафарі. Проїжджаючи через савану вони побачили багато звірів. У дорозі їх машина зламалася, і їм довелося йти пішки. Але тут Петрик зрозумів, що втратив батьків. Він дуже злякався. Петрик заліз на дерево, але не побачив батьків. Тоді він вирішив повернутися на те місце, де він останній раз точно йшов поруч з ними. Але коли він зліз з дерева, то відчув гаряче дихання в потилицю. Він обернувся і побачив лігра. І тут Петрик впав і втратив свідомість. Коли він прокинувся, то виявилося, що він лежить на м’якій вовні в хатині, де жив якийсь дідок. Хлопчик вийшов з хатини і тут побачив своїх батьків, які дійшли до цього селища.
Казка про Петрика (доповнений варіант)
Одного разу маленький Остап приїхав до свого улюбленого дідуся Петрика. Тільки дідусеві він довіряв свої секрети.
– Дідусю, мені було так страшно коли мама і тато пішли на роботу, а я залишився один.
– Ти знаєш, внучок, коли я був такий же, як ти, зі мною трапилася схожа історія.
Якось раз вирішили ми з батьками поїхати в савану на сафарі. Проїжджаючи через савану ми побачили багато звірів. У дорозі наша машина зламалася, і нам довелося йти пішки. Але тут я зрозумів, що втратив батьків. Я дуже злякався і заліз на дерево, але не побачив батьків. Тоді я вирішив повернутися на те місце, де востаннє точно йшов поряд з батьками. Але коли я зліз з дерева, то відчув гаряче дихання в потилицю. Я обернувся і побачив лігра. І тут я впав і втратив свідомість.
Мені наснилося, що я вдома, в своєму улюбленому кріслі і дивлюся свій улюблений мультик про Мамонтеня і чую пісню: “… адже так не буває на світі, щоб були втрачені діти!”
Коли я прокинувся, то виявилося, що я лежав на м’якій вовні в хатині, де жив якийсь дідок. Я вийшов з хатини і тут побачив своїх батьків, які дійшли до цього селища. З тих пір я знав, що так не буває на світі, щоб були втрачені діти!
– Спасибі, дідусь, тепер і я знаю, що так не буває на світі, щоб були втрачені діти!
