Ігри та ігрові завдання для дітей раннього віку з обмеженими можливостями здоров'я
Багато чому можна навчити дитину в процесі повсякденного спілкування з нею у побуті, під час режимних процесів, а також на прогулянках, в іграх. Але найбільш сприятливо розвиток дитини протікає під впливом продуманого виховання і навчання, яке здійснюється із урахуванням вікових особливостей дитини. Існує багато методів, за допомогою яких можна організувати ранній розвиток дитини. Кожна з них спрямована на вдосконалення того чи іншого вміння або навички, розвитку психічних процесів. Рекомендую добірку ігрових вправ, які спрямовані на формування свого "Я" та формування уявлення про інших.
Ранній розвиток дитини – це комплекс дій, спрямованих на адаптацію маленької людини в сучасному світі. Кожна дитина унікальна. ЇЇ розвиток це індивідуальний шлях, який вона може ефективно пройти тільки з вами. Чим раніше з малюком встановлений контакт, тим надалі вам буде легше його розуміти, чути про його потреби, допомагати в складних життєвих ситуаціях.
Багато чому можна навчити дитину в процесі повсякденного спілкування з нею у побуті, під час режимних процесів, а також на прогулянках, в іграх. Але найбільш сприятливо розвиток дитини протікає під впливом продуманого виховання і навчання, яке здійснюється із урахуванням вікових особливостей дитини.
Існує багато методів, за допомогою яких можна організувати ранній розвиток дитини. Кожна з них спрямована на вдосконалення того чи іншого вміння або навички, розвитку психічних процесів.
Рекомендую добірку ігрових вправ, які спрямовані на формування свого “Я” та формування уявлення про інших.
Формування свого “Я”
1.Гра “Де Андрійко?”
Мета: формувати інтерес до ігор з дорослим, вчити фіксувати увагу дитини на собі, відгукуватися на своє ім’я.
Обладнання: тонка хустка (50х50), ведмедик (м’яка іграшка).
Хід гри. Дорослий обігрує ситуацію “Ведмедик йшов-йшов, хусточку знайшов! Сховався під хусточкою!”, накриває Ведмедика хусткою, запитує: “Де Ведмедик?”. Потім тягне край хустки і проговорює: “От Ведмедик, до нас грати прийшов!”. Далі дорослий пропонує дитині сховатися під хусточкою: “Сховаємо Андрійка під хусточкою. Де Андрійко? Немає Андрійка!” Потім дорослий тягне кут хустки і промовляє: “От Андрійко!”. Звертаючись до дитини по імені: “Це хто ховався? Андрійко? От Андрійко!” погладжуючи дитину по голові.
Цю гру можна повторювати, змінюючи іграшку і хусточку. Можна проводити її перед дзеркалом, повторюючи 2-3 рази, дорослий при цьому знаходиться поруч чи за спиною у дитини.
2. Гра “Хто це?”
Мета: вчити дитину впізнавати себе в дзеркалі, використовувати вказівний жест.
Обладнання: дзеркало на весь зріст дитини.
Хід гри. Дитина стоїть перед дзеркалом. Дорослий знаходиться поруч. Потім, утримуючи у своїй руці його руку, робить рукою рух до грудей дитини, позначаючи жестом його “Я”, тим самим привертаючи його увагу до власного зображення в дзеркалі. Потім словами спонукає дитину подивитися на себе: “Хто це?” Це Андрійко! От який Андрійко!” Допомагає повторити жест і самостійно позначити себе.
Якщо дитина не показує на себе самостійно, то дорослий бере його руку у свою і допомагає йому спільними діями. Важливо, щоб дитина в цей час дивилася на себе в дзеркалі. Гра повторюється 2-3 рази. Надалі дитину спонукають не тільки вказувати на себе жестом, але і вимовляти власне ім’я чи говорити “Я”.
3. Гра “Колобок у долонці”
Мета: формувати емоційний контакт із дорослим, фіксувати увагу дитини на своїх органах чуття і частинах тіла, практично виділяти їх функції.
Обладанння: маленька кулька (колобок з вати)
Хід гри. Дорослий розкриває перед дитиною долоню, кладе на неї колобок. Обігрує ситуацію словами: “Прикотився колобок, рум’яний бочок. Прикотився на долоньку, сховався в долонці!” Дорослий накриває іншою рукою долоню з колобком.
Після цього пропонує дитині самостійно сховати колобка на долонці: “Прикотився колобок, рум’яний бочок. Прикотився на долоньку, сховався в долонці Андрійка”.
4. Гра “Мамин капелюх”
Мета: учити фіксувати увагу дитини на собі, ідентифікувати себе зі своїм ім’ям, виявляти цікавість до свого відображення в дзеркалі.
Обладнання: жіночий капелюх, кругле дзеркальце.
Хід гри. Дорослий дістає з коробки жіночий капелюх. Посміхаючись дитині, пропонує їй надягти капелюх на голову; “Ось капелюх, надягни його на голову. Подивися в дзеркальце. Хто там? Це Софійка. Софійка красива, вона в капелюсі!” Гру можна повторити кілька разів.
5. Гра “Носик-курносик”
Мета: учити дитину наслідувати міміку дорослого, емоційно реагувати на його дії, відзиватися на ім’я, використовувати вказівний жест.
Хід гри. Дитина сидить на руках у дорослого обличчям до нього. Дорослий наближає своє обличчя до обличчя дитини, доторкається своїм носом до носа дитини, посміхається і промовляє: “Привіт, носик-курносик. Покажи, Андрійку пальчиком, де носик-курносик?”
Формування уявлення про інших
1.Гра “Вчимося вітатися”
Мета: вчити запам’ятовувати ім’я дорослого, наслідувати емоційно-тактильні і словесні взаємодії з ним.
Хід гри. Дорослий, ласкаво звертаючись до дитини по імені, протягує до нього руку: “Андрійку, де твоя долонька? Ось долонька! Будемо вітатися. Я – Олена. Моя долонька вітається з твоєю долонькою”. Дорослий погладжує долоньку дитини: “А тепер твоя долонька вітається з моєю”. Дорослий привертає свою руку долонею догори і допомагає дитині погладити свою долоню: “Привіт, Андрійко, твоя долонька вітається з моєю долонькою”.
2. Гра “Будуємо будинок”
Мета: формувати інтерес до інших дітей, учити запам’ятовувати їхні імена, наслідувати емоційно-тактильні і вербальні способи взаємодії в діяльності, організованої дорослим.
Обладнання: цеглинки з дитячого будівельника (по 3-4 у кожної дитини й у дорослого).
Хід гри. Гра проводиться за круглим столом (двоє дітей). Дорослий звертається до дітей: “Я і ви за столом, будемо будувати новий будинок. От цеглинка Андрійкові, от цеглинка Оленці. Будуємо разом новий будинок.” Дорослий показує дітям, як потрібно класти цеглинки одну на одну, промовляє: “Поклади цеглинку, Андрійку. А тепер поклади цеглинку Оленко. А це моя цеглинка.” Наприкінці гри дорослий підбиває підсумок: “Хто побудував новий будинок? Андрійко, Оленка і я – тітка Таня”.
3. Гра “Апельсини”
Мета: закріплювати інтерес до однолітка, доброзичливе й емоційно-позитивне ставлення до ігор з партнером, учити реагувати на своє ім’я.
Обладнання: два апельсини, кошик.
Хід гри. Дорослий пропонує дітям заглянути у кошик, емоційно підтримує їх інтерес до сюрпризу: “Що лежить на дні кошика? Андрійку, це апельсини? Так! Оленко, це апельсини? Так! Андрійку, треба апельсини дістати, Оленці в руки передати!” Наприкінці гри можна апельсини поділити на дольки, попробувати на смак.
4. Гра “Прапорці”
Мета: учити реагувати на своє ім’я, виявляти цікавість до іншої дитини, формувати наслідувальні дорослому дії, дотримувати черговість при виконанні ігрових дій.
Обладнання: прапорці по кількості дітей (2-3 дитини)
Хід гри. Діти сидять півколом навпроти дорослого. Гра починається з показу й озвучування дорослим рухів прапорцем – вгору (вниз): “Вгору прапорець, вниз прапорець, приходьте до нас у коло. Андрійку, бери прапорець”. Дорослий емоційно спонукає дитину повторити рух прапорцем. Спочатку виконують рух удвох, потім втрьох і всі разом.
5. Гра “Потяг”
Мета: учити реагувати на своє ім’я, виявляти цікавість до однолітка і запам’ятовувати його ім’я, діяти за показом і словесній інструкції, активізувати мову дітей.
Обладнання: дитячий паровозик з вагончиками, три дитячих стільчики.
Хід гри. Гра проводиться з двома чи трьома дітьми. Діти сидять на стільчиках. Дорослий показує дітям паровозик з вагончиками, обіграє предметно-ігрову дію, прикріплюючи по черзі вагончики, переміщує паровозик по колу, промовляє; “Їде, їде паровоз, він вагончик повіз. Чух-чух, чух-чух, він вагончики повіз!” Дорослий пропонує дітям самим пограти в паровозик і вагончики. Одну дитину вибирає паровозиком: “Андрійко буде паровозиком, я вагончиком. Діти на стільчиках будуть чекати паровоз”. Дорослий бере Андрійка за пояс і спонукає рухатися вперед до першого стільчик: “Їде , їде паровоз, він вагончики повіз”. Далі просить наступну дитину: “Таня, йди сюди, бери мене за пояс, ми з тобою вагончики. Чух-чух! Їде , їде паровоз, він вагончики повіз”. Біля другого стільчика пропонує іншій дитині взяти Таню за пояс (паровоз і вагончики їдуть далі): “Їде , їде паровоз, він вагончики повіз”. Після того, як усі діти вишикуються в “потяг”, всім пропонується міцніше тримати один одного за боки. Дорослий спонукає дітей до звуконаслідування й імітації рухів паровоза: “Їде , їде паровоз, він вагончики повіз. Чух-чух, чух-чух, він вагончики повіз!”
Джерело: Максименко Д.С. Ігри та ігрові завдання для дітей раннього віку з обмеженими можливостями здоров’я. Практична психологія./Центр учбової літератури, 2021.-120с.
