МОЖЛИВІ ІНДИКАТОРИ СЕКСУАЛЬНОГО НАСИЛЛЯ НАД ДІТЬМИ
МОЖЛИВІ ІНДИКАТОРИ СЕКСУАЛЬНОГО НАСИЛЛЯ НАД ДІТЬМИ
Діти, які зазнали сексуального насильства, мають деякі загальні властивості. Ці прояви не є визначальними, але дозволяють припустити наявність сексуального насильства, якщо вони спостерігаються протягом тривалого часу або в особливих комбінаціях.
Індикатори в поведінці:
1. Незвичайні знання на сексуальну тематику.
2. Тривалі і недоречні для даного віку та рівня розвитку сексуальні ігри (включаючи з іграшками).
3. Сексуалізоване вираження прихильності або поведінки.
4. Надмірна самостимуляция геніталій (коли ви не можете відволікти дитину).
5. Імітація статевого акту з братами і сестрами, або з друзями, або ж сексуальна увага до тварин.
6. Сексуалізовані поцілунки у взаєминах з батьками та друзями.
7. Сексуальна стурбованість.
8. Компульсивна сексуальна поведінка (хапання за груди або за геніталії, компульсивне роздягання).
9. Плутанина з приводу доречних фізичних меж.
10. Несподівані зміни в почуттях, що стосуються конкретної людини або місця (наприклад: “Я ненавиджу дядю Женю”).
11. Часті випадки безсоння або реакції раптового переляку.
12. Незвичайна боязнь певної конкретної людини або людей (чоловіків); боязнь повертатися додому; боязнь йти в денну групу або навпаки – залишатися на самоті; страх перед реальними або уявними об’єктами або перед людьми (чудовиська, маски, уніформи), що продовжуються набагато довше ніж зазвичай.
13. Свідчення того, що між дитиною та старшою людиною існують незвичайні, секретні, особливі відносини, особливо якщо вони супроводжуються вмовляннями, заманюваннями, подарунками.
14. Кошмари, нічні страхи та інші порушення сну.
15. Саморуйнівна поведінка, така як зловживання алкоголем або токсичними препаратами, проституція або нерозбірлива статева поведінка, самоушкодження, суїцидальні погрози або спроби суїциду, схильність до нещасних випадків, втечі з дому.
16. Виражені зміни в поведінці: протестна, надмірно агресивна чи деструктивна поведінка, що викликає труднощі в спілкуванні з іншими дітьми в школі, а так само в іграх; або, навпаки, пасивно підкорювальна, надмірно поступлива, антисоціальна, поведінка, яка призводить до правопорушень.
17. Компульсивна брехня і (або) сплутаність щодо власної реальності (наприклад, дисоціація, множинні особистості).
18. Загальна недовіра до дорослих або специфічна недовіра до дорослих тієї ж статі, що і ґвалтівник, або схожих на нього людей.
19. Проблеми регресії туалетних навичок, що призводять до того, що дитину знову доводиться навчати ходити в туалет.
20. Можливі порушення здатності до навчання, які можуть якийсь час не проявлятися і виявитися тільки на більш пізніх стадіях розвитку.
21. Регресія до інфантильної поведінки (енурез, смоктання пальця, сильний і безперервний плач, не пов’язаний ні з якими подіями, спалахи роздратування); або, навпаки, псевдозріла поведінка.
22. Надмірна прихильність або компульсивна потреба у виразах прихильності і уваги як у хлопчиків, так і у дівчаток.
23. Хронічна депресія, тривога, відхід у себе, фобії.
24. Погані взаємини з однолітками, низька самооцінка, поганий фізичний догляд за собою.
Важливим індикатором сексуального насильства є спроби дитини розповісти про нього або вербально, або в малюнках, розповідях або журналах.
Дитина може розповісти про насильство прямо (наприклад, вчителю), опосередковано (друзям, в надії що вони комусь розкажуть) або завуальовано (“Я знаю одну людину, яка …”).
Переклад з російської
Інформація взята:
з посібника для психологів, дитячих психіатрів, психотерапевтів: “Керівництво по попередженню насильства над дітьми”. Головний редактор і упорядник посібника – кандидат медичних наук, директор Інституту дитячої психотерапії та психоаналізу Н.К.Асанова.
